Інсулінорезистентність як фактор розвитку діабету та не тільки
Інсулінорезистентність — досить розповсюджене явище сучасності, що може призвести до порушення вуглеводного обміну, розвитку цукрового діабету та полікістозу яйників, навіть до непліддя. Ще запускає раннє старіння організму і сприяє розвитку серйозних серцево-судинних захворювань, а також збільшує ризик онкозахворюванності. Все дуже серйозно, отже, що варто знати?
Інсулін — це гормон, який виробляється клітинами підшлункової залози і відповідає за рівень глюкози в крові. В нормі, у відповідь на поступлення їжі в організм йде викид інсуліну в кров. Інсулін зв’язується з цукром і проводить його до клітин організму. Але,якщо трапляється поломка, клітини інсуліну «не бачать» та інсулін разом із цукром «плавають» в крові. Клітини в цей ж час «голодні»,тому може виникнути постійне бажання щось перекусити. У відповідь на кожний перекус йде викид нової порції інсуліну і виникає замкнуте коло.
І як результат — підвищений рівень глюкози в крові і велика кількість інсуліну, який кудись повинен зникнути. І він «перетворюється» в жирову тканину (саме тому при інсулінорезистентності схуднути дуже важко).
Крім того, ця жирова тканина починає продукувати статеві гормони,в тому числі й тестостерон в жінок (тому дуже часто при інсулінорезистентності починається ріст волосся за чоловічим типом). Зайвий інсулін негативно впливає на яйники (звідки і розвиток полікістозу) та не дає засвоюватися вітаміну D.
Що призводить до інсулінорезистентності?
Основними факторами є шкідливі звички, відсутність фізичних навантажень, фаст-фуди і неправильне харчування в загальному, перепади ваги — різки набори та схуднення (такі «гойдалки» швидко призводять до інсулінорезистентності).
Впливає на розвиток інсулінорезистентності і тривалий стрес. На фоні стресу виділяється кортизол, який є контрінсулярним гормоном і сприяє підвищенню рівня глюкози в крові. Якщо це одноразово — організм справляється, але якщо стрес хронічний чи значний — у відповідь на кортизол виробляється надмірна кількість інсуліну, яку вже клітини не можуть сприйняти адекватно і блокують інсулін самі.
Як діагностувати інсулінорезистентність?
Необхідно здати ряд аналізів:
- біохімія крові;
- ліпідограма;
- індекс НОМА;
- пройти УЗД органів черевної порожнини та органів малого тазу.
Як лікувати інсулінорезистентність?
При виявленні відхилень за результатами аналізів, обов’язково проконсультуйтесь з ендокринологом, для жінок також важлива консультація зі гінекологом. Порушення виявлені на ранній стадії піддаються корекції при злагодженій співпраці вас і лікарів.
Варто усвідомити наскільки важливим є вплив інсулінорезистентності і як багато патологій запускає це порушення. Не змінюючи нічого в житті, на жаль, можна дочекатись тільки однозначно негативних наслідків, з якими якість життя буде знижена.
Важливо:
- Дотримуватись графіку сну, лягаючи не пізніше 23:00, та мати тривалість сну не менше 6-7 годин.
- Слідкувати за якістю і порціями свого харчування. При потребі, проконсультуватись у дієтолога з вищою медичною освітою.
- Забезпечити легкі фізичні щоденні навантаження (піші або велосипедні прогулянки тощо).
- Переглянути що ви можете змінити в своєму житті, щоб знизити рівень тривалого хронічного стресу, якщо такий стан є.
- Отримати медикаментозне лікування суто за призначенням лікаря ендокринолога.
Індивідуальну фахову консультацію, ви завжди можете отримати на очній консультації. Пам’ятайте, ми можемо вплинути на якість свого життя більше, ніж інколи здогадуємось про це. Багато що є в наших руках, а лікарська консультація є допомогою.
Автор статті: Ольга Валеріївна Максакова, ендокринолог, дієтолог ЛДЦ «Мед-Атлант».